Компост — це те, що перетворює городника-початківця в справжнього господаря ділянки. Не розкішне добриво з магазину, не хімія в мішках, а купа гнилих решток у кутку городу — і це одне з найцінніших, що у вас є. Я перестав викидати або спалювати органічні відходи дванадцять років тому. Відтоді не купую перегній взагалі, і якість моїх ґрунтів стабільно покращується з кожним роком. Розповім все: як влаштований нормальний компостник, що туди класти, чого боятися, і головне — як зробити так щоб компост дозрів за 2–3 місяці, а не за три роки.
Що таке компост і чому він кращий за перегній з магазину
Компост — це перегнила суміш різноманітних органічних матеріалів, перероблених мікроорганізмами, грибками і черв’яками. На відміну від чистого гною, компост збалансований, м’який і безпечний для коренів — навіть в чистому вигляді він не опікає рослини. Компост покращує структуру будь-якого ґрунту: пісковитий він зв’язує і робить вологоємним, глинистий розпушує і покращує дренаж.
Зрілий компост містить гумінові кислоти — ті самі сполуки, які роблять чорнозем таким родючим. Покупний перегній або субстрат у пакеті часто виготовляється з низовинного торфу — це не те саме. Торф підкисляє ґрунт і не містить живої мікрофлори. Ваш власний компост — живий матеріал, набитий мільярдами корисних мікроорганізмів. Це різниця між таблеткою вітаміну і свіжим овочем.
Де розмістити компостник і як його побудувати
Місце для компостника: злегка затінене (під деревом або з боку паркану), але не в повній тіні — бактерії люблять певну теплоту. Не на відкритому сонці — компост пересихатиме. Не у низині де стоїть вода. Відстань від колодязя або свердловини — мінімум 10–15 метрів.
Розмір — важливий параметр. Занадто малий компостник (менше 1 кубометра) не накопичує достатньо тепла, мікроорганізми в ньому працюють повільно. Оптимум — 1–1,5 кубометри, тобто приблизно ящик 1×1×1 метр або 1×1,5×1 метр. Можна зробити два відсіки: в одному дозріває старий компост, в другий кидаєте нові відходи.
Конструкція може бути будь-якою: дерев’яний ящик з палет, блоки або цегла без розчину, сітка-рабиця на рамі. Найважливіше: знизу доступ до ґрунту — черв’яки повинні мати можливість заходити, зайва волога — відходити. Дно компостника не закривають нічим, ставлять прямо на ґрунт.
Готові пластикові компостери з кришкою — зручний варіант. Тримають вологу, виглядають охайно, займають мало місця. Мінус: важко перемішувати і нижній шар незручно виймати. Дерев’яний ящик з відкидними передніми дошками — практичніший для роботи.
Що можна класти в компост
Відповідь на це питання простіша, ніж здається: будь-яка органіка рослинного походження підходить. Але є нюанси. Ось детальний список з поясненнями:
Кухонні відходи рослинного походження: очищення картоплі, моркви, буряку, яблук, залишки варених і сирих овочів та фруктів, чайна заварка, кавова гуща, шкаралупа яєць (хоча вона розкладається повільно, але додає кальцій). Всі ці матеріали м’які, добре намокають і швидко переробляються.
Садові відходи: скошена трава (чудовий матеріал), листя, бадилля городніх культур (крім хворого!), залишки після прополювання. Гілки після обрізки — тільки після подрібнення, інакше розкладаються роками. Опале листя восени — відмінний матеріал, особливо листя плодових і листяних дерев.
Тирса і тріска деревини листяних порід. Картон і папір без глянцю і яскравого кольорового друку — порвіть на шматки або намочіть, це пришвидшить розкладання. Деревна зола — у невеликих кількостях, вона підлужнює і є джерелом мінералів.
Гній тварин і птиці: коров’ячий, кінський, овечий, курячий послід. Свіжий курячий послід і свинячий гній — занадто концентровані, їх краще класти в невеликих кількостях і добре перемішувати.
Що категорично не класти в компост
Цей список коротший, але дуже важливий. Неправильні матеріали можуть зіпсувати компост, привабити гризунів або занести хвороби в ґрунт.
М’ясо, риба, молочні продукти, жири. По-перше, це джерело неприємного запаху. По-друге, гарантований притулок для пацюків і мишей. По-третє, розкладаються неправильно — анаеробна гниль замість компостування.
Хворе рослинне бадилля — ні в якому разі. Фітофтора, кила капусти, борошниста роса, іржа — ці збудники виживають у компостній купі, і ви потім розносите їх по всьому городу. Хворе бадилля — тільки спалити.
Бур’яни з насінням. Якщо компост не гаряче компостується (температура вище 60°С), насіння бур’янів не знищується. Потім вносите компост — і одночасно засіваєте ділянку бур’янами. Бур’яни, що вже відцвіли і мають насіння — тільки в садову скриньку для сміття.
Деревина хвойних порід у великій кількості. Хвоя і тріска ялини, сосни сильно підкислюють компост і розкладаються повільно. У невеликій кількості можна, але більше 10–15% від загального об’єму — не варто.
Синтетичні матеріали — будь-які. Картон з поліетиленовим покриттям, пластик, синтетична тканина, гума — не розкладаються і забруднюють компост.
Кіт і собача екскременти. Ці тварини можуть бути носіями токсоплазмозу та інших паразитів, які виживають навіть у хорошому компості.
Пропорції: зелене і буре
Секрет швидкого якісного компосту — правильна пропорція азотних (зелених) і вуглецевих (бурих) матеріалів. Зелені: свіжа трава, кухонні відходи, гній, свіже бадилля. Буряті: суха солома, листя, картон, тирса, тверде бадилля.
Оптимальне співвідношення вуглецю до азоту — приблизно 25–30:1. На практиці це означає: на одну частину зеленого — дві-три частини бурого матеріалу за об’ємом. Якщо в компості тільки трава — він злягається, починає кисло пахнути і погано розкладається. Якщо тільки суха солома і тирса — розкладатиметься роками.
Класична помилка: влітку косять траву і кидають суцільний шар свіжої трави. Вона злягається в килим, перекриває доступ повітря і перетворюється на смердючу масу. Рішення: перемішуйте кожен шар трави з тирсою, соломою або сухим листям.
Як прискорити дозрівання компосту
Стандартний термін дозрівання компосту — 12–18 місяців. Але якщо підходити правильно, можна отримати зрілий компост за 2–3 місяці. Ось що реально прискорює процес:
Перемішування. Найефективніший прийом. Що частіше ви перелопачуєте компост — то швидше він дозріває. Раз на два тижні — уже дуже добре. Щотижня — ідеально. Кисень, що потрапляє при перемішуванні, активує аеробні бактерії, які переробляють органіку в 10–20 разів швидше за анаеробні.
Дрібніші шматки. Чим менші шматки матеріалу — тим більша площа контакту для мікроорганізмів. Подрібніть гілки і тверде бадилля, порвіть або намочіть картон, порубайте лопатою великі рослинні рештки.
Вологість. Компост повинен бути вологим як віджата губка — не сухим і не мокрим. У спеку поливайте компостну купу раз на тиждень. Якщо занадто мокрий від дощів — накрийте.
Активатори компосту. Природний активатор — гній, особливо курячий. Кілька лопат свіжого гною при закладці різко пришвидшує процес. Продаються також спеціальні бактеріальні активатори — Байкал ЕМ1, компостин та ін. Вони дійсно працюють.
Теплолюбиві умови. Чорний компостер на сонці прогрівається і компостує швидше. Білий або відкрита купа — повільніше. Температура всередині активної компостної купи піднімається до 50–70°С — це нормально і добре.
Ознаки готового компосту
Зрілий компост — темно-коричневий або майже чорний, однорідний, розсипчастий. Пахне землею і грибами — приємний земляний запах. Жодних видимих шматків вихідного матеріалу (крім, можливо, дрібних гілочок). Якщо стискаєте в жмені — тримає форму але не липне надмірно.
Незрілий компост легко визначити: кислий запах, видно шматки вихідного матеріалу, колір нерівномірний. Незрілий компост у ґрунт не вносять — він продовжить розкладатися в ґрунті, забираючи при цьому азот у рослин.
Як і коли вносити компост
Зрілий компост вносять навесні або восени під перекопування — 5–10 кг на квадратний метр залежно від якості ґрунту і культури. Для виснажених або піщаних ґрунтів можна більше, для середніх городніх ґрунтів — 5–7 кг. Надмірне внесення компосту не шкодить рослинам (на відміну від свіжого гною або мінеральних добрив), але просто нераціонально.
Компост також чудово працює як мульча. Шар зрілого компосту 5–7 см під рослинами — одночасно захист ґрунту, живлення і покращення структури. При кожному дощі корисні речовини поступово вимиваються в ґрунт до коренів.
Для розсади і горщикових рослин робіть суміш: 1 частина компосту і 2–3 частини садового ґрунту або кокосового субстрату. Чистий компост для розсади — занадто жирний, рослини виростають розкішними але слабкими.
Компостний чай: рідке добриво з купи
Компостний чай — корисний побічний продукт вашого компостника. Готується просто: наповніть мішечок або стару наволочку зрілим компостом, опустіть у відро з водою на 24–48 годин. Отримана рідина (темно-коричнева, злегка мутна) — відмінне рідке підживлення, яке можна використовувати для поливу або обприскування.
Компостний чай активує мікрофлору ґрунту, покращує доступність поживних речовин і навіть пригнічує деякі грибкові захворювання при обприскуванні. Розводять 1:10 водою і використовують відразу — довго не зберігається.
Типові помилки і як їх уникнути
Найчастіша помилка — кидати відходи і забувати про компост. Без перемішування і контролю вологості він просто гниє, смердить і не дозріває нормально. Виділіть 10–15 хвилин раз на 2 тижні — цього достатньо для активного компостування.
Друга помилка — занадто однорідний склад. Тільки трава, або тільки листя, або тільки картон — не дає хорошого результату. Різноманітніший склад означає кращий баланс і активнішу мікрофлору.
Третя помилка — страх перед запахом. Правильно закладений і регулярно перемішуваний компост майже не пахне. Сильний запах — сигнал проблеми: або занадто вологий, або занадто багато азотних матеріалів без перемішування, або потрапило щось зайве (м’ясо, жири). Вирішення: перемішати, додати сухих матеріалів, перевірити склад.
Компостування — не складна наука, а природний процес, який треба просто трохи підтримувати. Природа розкладає органіку сама — ваше завдання лише допомогти їй зробити це швидше і якісніше. Почніть цього ж тижня: замість викидати бадилля після прополювання — кидайте в купу. За рік у вас буде власний безкоштовний перегній, кращий за будь-який купований.